Майже 900 тисяч українців легально працевлаштовані у Польщі. Такі дані оприлюднив польський Національний банк. Як рахували заробітчан та чи усі вони, власне, залишаються там працювати - розкаже Олена Абрамович.
Новину про кількість українських заробітчан цього разу Варшава видала у позитивному ключі. Мовляв, робочі руки з України допомагають долати нестачу робочої сили та піднімати економіку Польщі. Згідно з оцінками польського Національного банку, українські кадри забезпечують до 1% зростання ВВП країни щороку.
"Напруга на ринку праці дещо знижується напливом мігрантів. Зараз це майже 900 тис. іммігрантів лише з України. Крім того, це також мігранти з інших країн, зокрема з Білорусі", - говорить Яцек Котловський, заступник директора департаменту економічного аналізу Нацбанку Польщі.
Рахували лише легальних трудових мігрантів: по виданих робочих візах, картах поляка, дозволах на проживання, робочих контрактах та офіційно соціально застрахованих українців. Середньостатистичний українець працює на Польщу приблизно 7 місяців на рік, відзвітували у Нацбанку.
Але не завжди на польській території, розказують дослідники трудової міграції в ЄС.
"Якщо подивитися на цифри по Бельгії, то тут перебувають у відрядженні близько трьох тисяч українців. І дві тисячі з них - відряджені з країн ЄС, переважно з Польщі", - говорить Фредерік Де Віспеларе, експерт з досліджень університету Лювена.
Польща - в трійці країн Євросоюзу, які відсилають найбільше своїх працівників на роботу до інших країн. Польські компанії фактично пропонують більш розвиненим країнам дешеву робочу силу. Варшава від цього виграє, бо податки та соціальні внески залишаються у неї.
"Українські працівники спочатку їдуть до Польщі, отримують там дозвіл на роботу, а потім можуть надавати послуги в інших країнах-членах ЄС будучи відправленими у відрядження. І згідно з правилами, вони мають платити соціальні внески у Польщі", - говорить Фредерік Де Віспеларе.
Найбільше користуються цією схемою східноєвропейські країни. У Бельгії чимало українців, які отримали дозволи на роботу також в Словаччині, Чехії, Словенії. І хоч ці країни мають прибуток від такої робочої сили, часто саме українських заробітчан вони наводять як аргумент для відмови брати участь у розподілі біженців від ЄС.
"Ми хочемо самі вирішувати, кого залишати на своїй території. Не можна просто лишати кордони відкритими і пускати в ЄС людей, не здатних прогодуватися. І нехай ніхто каже, що Чехія не солідарна: до нас прибули тисячі людей з України, де досі триває війна. І ми прийняли їх - без слів і без виправдань. Але юридично, на підставі дозволу на роботу та дозволу на проживання", - говорить Андрей Бабіш, прем'єр-міністр Чехії.
Та в Брюсселі до таких заяв ставляться скептично. Тут добре розуміють: трудові мігранти, які працюють та платять соціальні внески, і біженці, що потребують матеріальної допомоги, це - зовсім різні речі.
