2020 рік ювілейний в плані військової історії. Цьогоріч виповнюється 150 років з початку франко-прусської війни, в рамках якої очільник прусського генштабу Гельмут фон Мольтке показав, як треба готуватися і перемагати в війні індустріальної епохи.
100 років тому відбулася битва під Варшавою, де поляки завдали потужного флангового удару по радянських військах. 80 років тому Вермахт, виманивши франко-британські сили в Бельгію, оточив їх фланговим ударом через Ардени.
70 років тому Дуглас Макартур провів вдалу десантну операцію в Інчхоні, переломивши хід війни в Кореї на користь союзників. 30 років тому почалася Війна в затоці, в рамках якої американці показали всі переваги доктрини AirLand Battle і завдали потужного флангового удару по іракських військах.
Але і сам 2020 рік має всі шанси ввійти в аналли військової історії. Причина – до кінця року американці повинні представити першу за майже 40 років нову концепцію ведення операцій, яка в перспективі має стати основою нової доктрини.
І хоча відповідна концепція, найімовірніше, буде засекреченою, проте окремі її деталі вже озвучуються представниками американського генералітету. Саме на основі цього можна робити висновки, як саме Збройні сили США збираються перемагати російські війська на полі бою майбутнього.
Перш за все, на початку серпня цього року, генерал Джон Хайтен (заступник керівника Об’єднаного комітету начальників штабів, ОКНШ) заявив про те, що з їх точки зору, в майбутньому на війні не буде жодних ліній. Йдеться, звичайно, про лінії фронту.
Через розвиток систем дальнього вогневого ураження, поділ на фронт і тил, до якого ми всі звикли, зникне остаточно. Увесь театр воєнних дій таким чином стане місцем бойових дій.
Не буде класичних зон відповідальності і поділу завдань для окремих родів і видів військ. Натомість всі наявні сили в зоні відповідальності регіонального командування використовуватимуться максимально ефективно шляхом створення нової системи командування і контролю, яка дозволятиме без проблем обмінюватися даними між всіма сенсорами, центрами прийняття рішень і системами ураження.
У попередніх публікаціях я неодноразово звертав увагу на те, що спроможність до дальнього вогневого ураження буде одним із головних факторів успіху в гіпотетичній конвенційній війні в майбутньому. Проте самих спроможностей до дальнього вогневого ураження замало – РФ теж в рамках переозброєння кратно наростила потенціал до дальнього вогневого ураження, насичуючи у міру сил поле бою як сенсорами, так і закуповуючи нові ракетно-артилерійські системи чи модернізуючи старі. І це прекрасно розуміють в Пентагоні.
Тому ставку зроблять не лише на здатність до дальнього вогневого ураження, але і на здатність випереджати ворога в циклі від виявлення до нанесення удару (kill chain).
Так в Сухопутних військах США відповідні роботи ведуться в рамках проєкту Convergence. І американці вже мають значні успіхи в цьому проєкті. Наразі тести показують, що від виявлення цілей до нанесення по ним ударів, може пройти щонайбільше 20 секунд. Для порівняння – в українській артилерії нормою є здатність розгорнутися і бути готовою працювати по цілях за шість хвилин.
У РФ нормативи теж подібні. Тим самим росіяни навіть ще не встигнуть розгорнутися і відкрити вогонь, як по них уже можуть нанести удар. Тобто якщо раніше контрбатарейна боротьба велася лише після того, як ворог відкривав вогонь, то тепер може йтися навіть про превентивне його знищення.
До того ж йдеться не лише про знищення реактивної чи ствольної артилерії. Американці також активно полюватимуть за балістичними і крилатими ракетами театру воєнних дій. Для їх знищення задіюватиметься гіперзвукова зброя, яка долатиме відстані щонайменше у 1500-2000 км за лічені хвилини.
Як американці досягатимуть такої швидкості від виявлення до нанесення ураження?
Перш за все, йдеться про насичення всього театру воєнних дій сотнями тисяч сенсорів різних типів. Йдеться про БПЛА, літаки п’ятого покоління F-35, літаки виявлення і цілевказання, супутники різних типів.
Проте сама по собі наявність великої кількості інформації без здатності її швидко обробити і використати стане радше проблемою. Саме для цього, Збройні сили США планують широко використовувати штучний розум (АІ) для опрацювання і використання даних із різних типів сенсорів.
Так у Сухопутних військах для швидкого надання цілевказання для ракетно-артилерійських сил передбачається використання двох типів алгоритмів – Prometheus та SHOT. Саме вони оброблятимуть масиви даних і видаватимуть цілевказання із раніше небаченою швидкістю. Тому не дивно, що вже згаданий генерал Джон Хайтен у розмові щодо майбутньої концепції ведення операцій у рамках форуму про штучний розум заявив про те, що без нього домінування на полі бою майбутнього досягнути буде практично неможливо.
Проте йдеться не лише про пришвидшення циклу ухвалення рішень на ураження в рамках одного виду військ. Власне як уже згадувалося заступник керівника ОКНШ говорив про здатність усіх родів і видів військ обмінюватися інформацією, обробляти її і використовувати в рамках вогневого ураження противника. Йдеться про "Систему командування і контролю для всіх просторів і вимірів ведення війни" (Joint All-Domain Command and Control, JADC2).
Основою цієї системи командування Збройних сил США бачить проєкт під назвою "Розвинена система управління боєм" (Advanced Battle Management System, ABMS). Роботи у цьому напрямку ведуться Повітряними силами Збройних сил США. Наразі минуло два тести цієї системи – в грудні 2019-го і вересні 2020 року. В рамках другого тесту видавалися цілевказання на знищення крилатих ракет супротивника, що зокрема здійснювалося за допомогою гаубиць. І архітектуру ABMS іще важче уявити без алгоритмів штучного розуму, адже масив даних, як і кількість завдань для виконання, ще більше, ніж коли йдеться про роботу лише якогось одного виду військ.
Таким чином, сьогодні ключовими для здатності ефективно проводити операції командуванням Збройних сил США визначаються три речі – здатність до дальнього вогневого ураження, спроможність випереджати ворога в циклі ухвалення рішень і здатність поєднати сенсори, системи командування і системи ураження всіх родів/видів військ в єдину систему систем. В рамках цього трикутнику штучний розум буде тим елементом, який дозволить отримати нову якість.
Фактично ж, успішна реалізація робіт у цих напрямках дозволить Збройним силам США нівелювати інвестиції Росії в конвенційні сили, які робилися протягом останніх 10 років. Повториться ситуація, яка мала місце в останній період Холодної війни. Тоді американцям, шляхом якісного переозброєння на основі доктрини AirLand Battle, вдалося значною мірою нівелювати накопичені СРСР кількісні і якісні переваги, доки американці воювали у В’єтнамі.
У той же час, російська армія може лише називати свої операції багатовимірними (multi-domain). Проте вони такими не стануть, скільки їх не називай.
У Росії немає як необхідного технічного потенціалу, так і фінансових ресурсів для симетричного змагання із США на новому циклі воєнного будівництва.
Наразі російські експерти визнають проблеми з насиченням поля бою сенсорами. Так само йдеться про необхідні обчислюючі потужності, які РФ не може забезпечувати, адже імпортує ті ж напівпровідники.
Таким чином, можна говорити лише про певні асиметричні стратегії протидії, які намагатимуться ослабити чи повністю підірвати американський багатовимірний розвідувально-ударний комплекс.
