Зростання рейтингу Зеленського свідчить про те, що Україна знаходиться в актуальному та сучасному тренді контрелітарних настроїв. Тенденція яка почалася десять років тому з перемоги "П’яти зірок" коміка Беппе Гріло в Італії і продовжилася перемогою Дональда Трампа на виборах у США.

Небезпека такого контрелітарного популізму полягає в тому, що відчувши цю тенденцію її майстерно почав використовувати Кремль у своїй зовнішньополітичній грі. Популістські рухи на кшталт "П’яти зірок", Ліги Півночі, Подемосу в Іспанії, Сірізи в Греції, правих рухів у Німеччині та на Півночі Європи, почали працювати в кремлівську порядку денному. Підтримка з боку Росії була не тільки і, припускаю, не стільки фінансова. Спровокувавши кризу біженців своїм втручанням у сирійські справи Путін надав цим рухам паливо для їхнього шляху.

Я не стверджую, що Зеленський - проект Кремля. Ми усі розуміємо, який олігарх направляє його рух до Ради. Але прихід до влади антисистемних популістів посилює впливи Путіна. Це також всесвітній тренд.

В такому тренді усім кандидатам, системним чи ні, важливо розуміти - головне тримати напрямок до НАТО та ЄС в якості безальтернативного курсу для нашої країни. Тільки інтеграція у ці міжнародні інституції дозволить вирішити як безпекові питання України, так і питання корупції та рівня життя українців.

Залишається побажати Володимиру Зеленському, який вже став фактором українскої політики, мудрості та розуміння. Розуміння того, що будь-яка посада це перш за все не сцена для виступів, а об’єм надважкої відповідальності. І що зайняття посади - це не кінець, а тільки початок великих проблем та складних рішень. Тим більше в умовах військової агресії.

В політики мало ввійти. Треба розуміти як ти будеш діяти і як будеш з неї виходити. Оскільки вихідний квиток з політики коштує набагато більше, аніж вхідний.