Отже, вибори відбулися. Що далі? І що нам тепер робити?
Перше. Маємо в цілому чесні і прозорі президентські вибори, і це відрізняє Україну від тих пострадянських країн, які все ще не здатні вийти із авторитарного минулого. Я не вірю в авторитаризм: на кожного Лі Куан Ю припадає кілька десятків Робертів Мугабе. Нечисленні хороші історії є вітриною авторитаризму, за якою ховаються кров і приниження мільйонів. «Демократія є найгіршою формою правління, за винятком всіх тих інших форм, які були випробувані у той чи інший час», — сказав Черчилль. Однак демократія в наші часи випробовується на міцність і може бути хакнута. Протистояти цьому здатні лише дві речі, і лише разом: громадянська освіта та ефективні інституції.
Друге. Що робити кожному з нас?
1. Прийняти вибір українського народу, яким би він не був, яку незгоду би він у вас не викликав. Всі інші варіанти руйнівні, в першу чергу, для вашої особистості.Третє. Що тепер робити політичним суперникам, чиї прізвища були в бюлетені.
Головне завдання Порошенка — стримати опонента і перемогти на парламентських виборах. Для цього доведеться не лише суттєво оновити команду (все одно частина її зараз перевзується у зелені капці), а й тримати ініціативу. Це нескладно, бо він досвідченіший та має поки що більший парламентський ресурс. Варто використати цей час, щоб вирвати ініціативу з рук опонента і провести через парламент ключові реформи, побудувавши на цьому історію «фенікс з попелу сильніший за супротивників».
Головне завдання Зеленського — поміняти парадигму. Досі час грав на нього, тепер гратиме проти нього. Його рейтинг буде зменшуватися з кожним днем, з кожним прийнятим рішенням: досі вдавалося тримати докупи несумісні соціальні групи, ухиляючись від чітких позицій, але тепер це неможливо, і кожен крок когось розчаровуватиме. Рухатися далі без команди неможливо, доведеться її створювати, причому під тиском охочих «допомогти» своїми людьми.
Четверте. Незалежно від того, чи ваш кандидати виграв, чи програв, мусите визнати, що на цих виборах було багато хорошого: безпрецедентна відкритість і конкуренція, висока політична мобілізація громадян, використання новітніх технологій, повноцінна громадська безпека. Українська публічна політика перейшла на ступінь вище.
П’яте. Не забувайте: з півночі холодним поглядом дивиться ворог, якому не потрібні дві, чотири чи десять областей. Йому потрібен хаос на всій території. Не дамо йому шансів.
Читайте також: Три совета Владимиру Зеленскому Все материалы автора