У грудні 2019 року Європейська Комісія опублікувала документ, який повинен дозволити побудувати європейський континент, нейтральний до зміни клімату — Європейську зелену угоду (EU Green Deal).

При цьому окрім необхідних стратегічних цілей було запропоновано Дорожню карту, яка містить перелік заходів та необхідних змін до законодавства ЄС, які дозволять мобілізувати необхідні фінансові ресурси. Україна, бажаючи не відставати від ЄС у питаннях протидії зміні клімату, також запропонувала власну Концепцію зеленого енергетичного переходу.

Проте, як завжди, поза увагою залишились численні важливі питання, які стосуються, зокрема, адаптації до зміни клімату та механізмів фінансування запланованих заходів. Саме відсутність фінансового забезпечення українських планів ставить під велике питання їх реалістичність.

Підписання Паризької кліматичної угоди в 2015 році стало важливим кроком до активізації та посилення міжнародних зусиль щодо обмеження глобального потепління та попередження пов"язаних кліматичних катастроф. Навіть незважаючи на те, що в даний час ми поза межами цілі щодо обмеження глобального потепління у 1,5 градуси Цельсію, ми спостерігаємо величезні зміни на фінансовому ринку та в існуючих бізнес-моделях. Це пов'язано з тим, що зміна клімату загрожує нашому повсякденному життю не лише в економічному плані (наприклад, продовольча безпека, проблеми зі здоров"ям), але також може спричинити формування системного ризику на фінансовому ринку, якщо наявні активи та пов'язані інвестиції залишатимуться під впливом кліматичних ризиків.

Згідно із загальнодоступними даними, економіка ЄС дуже сильно страждає від повеней та посухи.

Економіка ЄС несе втрати від подій, спричинених зміною клімату, у розмірі 6,7 млрд євро.

Понад 90 000 щорічних смертей спричинені екстремальними погодними явищами: тепловими хвилями, посухою, лісовими пожежами (EEA, 2017).

В додаток до цього, до країн ЄС можуть бути подані понад 600 000 додаткових заяв на надання "кліматичного притулку", якщо температура підвищиться на 5 градусів Цельсію (Missirian, Schlenker, 2017).

Втрати економіки ЄС від екстремальних погодних явищ та природних катастроф, млрд Євро (дані EEA).

Такі вже сьогодні виклики змушують економічних агентів включати нефінансові ризики в цілому та екологічні, зокрема, у своїй діяльності. Більше того, фінансовий ринок у відповідь на існуючі ризики нефінансового походження пропонує інноваційні фінансові інструменти та механізми. Все це повинно зробити інвестиції більш стійкими до нефінансових ризиків та полегшити перехід до зеленого, низьковуглецевого майбутнього.

Відповідь на поточні виклики вимагає системного підходу — включення екологічних, соціальних та управлінських аспектів до процесу розробки та прийняття управлінських рішень. Тільки в цьому випадку загальний ефект може бути максимізований і стати вигідним для всіх зацікавлених сторін.

В підсумку, це може створити синергетичний ефект для всієї економіки, збільшивши створену змішану вартість (blended value).

11 грудня 2019 року новий президент Європейської комісії Урсула фон дер Лейєн представила громадськості найважливіші положення Європейської зеленої угоди, яка допоможе втілити нову модель економічного зростання. Наступного дня ця стратегія була представлена ​​учасникам COP 25 у м. Мадрид (Іспанія), щоб продемонструвати приклад більш прогресивних кліматичних цілей та змусити інші країни бути більш амбітними у своїх зобов'язаннях щодо захисту клімату.

Цей документ передбачає 50 конкретних кроків з метою досягнення кліматичної нейтральності для всього європейського континенту до 2050 р. Найважливішими компонентами запропонованого документа є: кліматичний нейтралітет до 2050 року; захист життя людини та тварин шляхом зменшення забруднюючих викидів; лідерство в галузі чистої продукції та технологій.

З метою досягнення нейтральності до зміни клімату та уникнення пов'язаних негативних наслідків, нова стратегія буде зосереджена на заходах у таких сферах, як: сталий транспорт та промисловість; "озеленення" сільського господарства; відновлення біорізноманіття; зменшення рівня забруднення; виробництво чистої енергії; будівництво та реновація.

З цієї причини заходи у сфері адаптації до зміни клімату та зменшення ризиків кліматичних природних катастроф мають важлива значення та сприятимуть реалізації положень Дорожньої карти до Європейської зеленої угоди.

Побудова європейського континенту, нейтрального до зміни клімату, передбачає суттєве скорочення викидів парникових газів. При цьому важливу роль будуть відігравати наявні інструменти встановлення ціни на такі викиди з метою надання стимулу до їх скорочення. В той же час, у відповідності до існуючих розрахунків, ціна на викиди парникових газів повинна сягнути 30 євро за тонну за підсумками 2020 року (Bloomberg). Через значно нижчий рівень ціни на інших ринках або взагалі її відсутність Європейська Комісія в рамках свого кліматичного стратегічного плану передбачає запровадження спеціальних прикордонних заходів для імпортованої до ЄС продукції.

Реалізація прикордонних заходів щодо регулювання викидів вуглецю (cross border adjustments) у формі податку на викиди парникових газів може послужити дуже ефективним інструментом захисту ринку ЄС від "брудних" продуктів та послуг. Насправді такі заходи дуже корисні для запобігання "витоку вуглецю" та збалансування різниці в обмеженнях, які застосовуються до викидів вуглецю в різних юрисдикціях. Більше того, це створить більше можливостей для національних виробників, надасть нові робочі місця та забезпечить стимулювання економічного зростання на довгостроковій основі.

Така ініціатива в рамках Європейської зеленої угоди може суперечити положенням СОТ — необхідно уникати порушення правил торгівлі на міжнародному рівні (статті I, III та XX ГАТТ). Згідно з останніми висновками, такі прикордонні заходи будуть мати наступні характеристики: (і) пов'язані з внутрішнім продажем товару (ст. II); (іі) безпосередньо стосуватись процесу споживання продукції (ст. III: 2); (ііі) уникати наявності юридичної різниці між імпортованою та вітчизняною продукцією (національний режим, ст. III: 2); (iv) застосовуватись до продукції, що імпортується з усіх країн (режим найбільшого сприяння, ст. I: 1) (Mehling, 2019).

Президент Європейської Комісії Мануела Дурау Баррозу попередила під час Світового економічного форуму 2020 у м. Давос (Швейцарія) Китай про запровадження податку на викиди парникових газів для імпортованих до ЄС товарів. Фото: с сайта Financial Times.

В підсумку, запровадження прикордонних заходів з боку ЄС у відповідності до правил СОТ стане суттєвою перепоною для "брудної" імпортованої продукції. В тому числі і з території України, яка продає до країн ЄС продукцію важкої промисловості та енергетики з високим вістом викидів парникових газів.

Не слід забувати також і потенційні загрози від використання деяких видів біопалива в процесі руху до "низьковуглецевого майбутнього" та виробництва експортної продукції. Саме наявність так званих "вуглецевих дірок" (loopholes) та загрози для продовольчої безпеки стала причиною для майбутнього перегляду критеріїв сталості для біомаси в якості джерела для виробництва відновлюваної енергії з боку Європейської Комісії (European Commission, 2019).

Очевидно, що за умови використання поточних планів по скороченню викидів парникових газів досягти поставленої в рамках Паризької кліматичної угоди мети — обмежити темпи глобального потепління в межах 1,5 градуси Цельсію, не видається можливим.

Фактично, зміна клімату вже сьогодні має негативний вплив на наше життя не тільки шляхом прямих збитків від екстремальних погодних явищ та втрати людських життів. Безпрецедентно спекотне літо 2019 року продемонструвало справедливість попередніх висновків експертів одного з проектів в рамках Горизонт 2020 (EconAdapt) щодо можливого впливу зміни клімату на стан критичної інфраструктури ЄС.

Зокрема, об'єкти критичної інфраструктури (енергетика та транспорт) можуть втрачати здатність у повній мірі виконувати покладені на них функції внаслідок впливу теплових хвиль, повеней, лісових пожеж та вітрових штормів.

При цьому, інвестиції у підвищення адаптивної здатності об'єктів критичної інфраструктури до зміні клімату мають доволі високий рівень співвідношення витрат-вигод для відповідних інвестицій. Зокрема, найвищий показник мають інвестиції у розбудову систем раннього попередження природних катастроф та екстремальних погодних явищ — 9.

В той же час, покриття страховим захистом від наявних кліматичних ризиків має недостатній рівень. Так, у відповідності до наявних статистичних даних, лише 1% кліматичних ризиків було застраховано у ЄС у 2017 році (EEA, 2017). Саме з цією метою в рамках іншого проекту Горизонт 2020 — PLACARD, відбувається розробка рекомендації щодо покращення Європейської зеленої угоди в частині запровадження інноваційних механізмів страхування кліматичних ризиків та їх трансферу до фінансового ринку.

Розроблені в рамках проект PLACARD рекомендації щодо покращення механізму фінансового забезпечення Європейської зеленої угоди

На жаль, питання впливу зміни клімату на стан критичної інфраструктури в Україні, мобілізації необхідних кліматичних фінансів для покращення її стійкості до природних катастроф та екстремальних погодних явищ, стимулювання розвитку страхового захисту відповідних об"єктів залишилися поза увагою Концепції зеленого кліматичного переходу в Україні.

Насправді, Європейська зелена угода — це стратегія низьковуглецевого та стійкого економічного зростання. Реалізація заходів на шляху до кліматичного нейтралітету потребує фінансових ресурсів та інноваційних механізмів з метою мобілізації та забезпечення необхідних коштів для проектів, пов'язаних із кліматом. Вже відомо, що для досягнення кліматичних цілей ЄС додатково потрібно мобілізувати близько 177 млрд. Євро щорічно (ЕЕА, 2017).

З метою формування фінансового механізму забезпечення реалізації заходів в рамках Європейської зеленої угоди вже у лютому 2020 року було презентовано відповідний Інвестиційний план (англ. EU Green deal Investment Plan). Даний план базується на Механізмі справедливого переходу до 2027 року (англ. Just Transition Mechanism), який складається з наступних елементів: Фонд справедливого переходу (англ. Just Transition Fund — 30-50 млрд Євро), InvestEU (45 млрд Євро), Фонд кредитування державного сектору (а.нгл. Public Sector Loan Facility — 650 млрд Євро). Такий механізм повинен до 2027 року сприяти акумуляції майже 100 млрд Євро на щорічній основі.

Решту від необхідної суми кліматичних та зелених фінансів планується мобілізувати на фінансовому ринку.

Для полегшення мобілізації приватного кліматичного фінансування та розблокування приватних джерел Європейська Комісія вже здійснює кроки в рамках Плану дій щодо сталого фінансування (EU Commission Action Plan on Sustainable Finance).

Так, у грудні 2019 року Європейською комісією було узгоджено Таксономію щодо зелених проектів — перший крок на шляху до зниження асиметрії інформації та пов'язаних з цим транзакційних витрат на фінансовому ринку.

Подальші кроки у впровадженні більш жорстких вимог щодо розкриття фінансової інформації, пов'язаної зі зміною клімату, та впровадження "зеленого маркування" для фінансових продуктів також є частинами Дорожньої карти до Європейської зеленої угоди.

Важливо, що реформування системи звітності компаній за кліматичними ризиками передбачатиме імплементацію рекомендацій Спеціальної робочої групи з розкриття фінансової інформації, пов"язаної зі зміною клімату (Task Force on Climate-related Financial Disclosures). Основою таких вимог є не тільки розкриття рівня ціни на викиди парникових газів, яка використовується компаніями, а й розробка сценаріїв розвитку їх фінансового стану у відповідності до різних варіантів розвитку глобального потепління.

З точки зору вітчизняних виробників це буде означати додаткові вимоги від європейських контрагентів щодо вмісту викидів парникових газів в продукції та необхідність розкриття інформації про рівень внутрішньої ціни, яка при цьому використовується виробником.

Наша країна за роки незалежності дуже добре навчилася брати на себе зобов'язання в різних сферах, проте дуже рідко такі кроки супроводжуються відповідними адекватними заходами та механізмами їх фінансування. У випадку із стратегічними кліматичними документами дуже часто поза увагою залишаються питання адаптації до зміни клімату, скорочення ризиків природних катастроф.

Очевидним є повна відсутність будь-якої інформації стосовно джерел фінансування проектів, які повинні коштувати щонайменше сотні мільярдів євро для вітчизняної економіки та фінансової системи.

Також залишається без відповіді питання готовності вітчизняної фінансової системи до посилення кліматичних ризиків.

Особливо це стосується необхідності формування чітких правил для розкриття компаніями інформації стосовно рівня кліматичних ризиків, запровадження внутрішньої ціни на викиди парникових газів та сценаріїв розвитку бізнес-процесів. Проте навіть відсутність відповідних кроків з боку держави не звільняє вітчизняних економічних агентів від виконання вимог іноземних кредиторів та покупців української продукції в ЄС. Саме тому вже сьогодні українські компанії (навіть державні) активно починають підготовку нефінансових звітів (звітів зі сталого розвитку), покращення екологічного менеджменту, формування стратегії свого розвитку у відповідності до рівня ціни на викиди парникових газів.

Сьогодні необхідність побудови зеленої економіки а розвитку зелених, кліматичних фінансів стала важливою з точки зору виживання не тільки компаній, а й необхідною передумовою збереження фінансової стабільності та економічного зростання окремих держав. Нехтування ж найбільш важливими питаннями в процесі розробки та реалізації кліматичних та енергетичних стратегічних документів може не тільки спрямувати розвиток країни у глухий кут, а й позбавити її перспектив для розвитку.