Что она говорила и писала о своей жизни, событиях в Украине и будущем: цитаты

Сегодня на 69 году ушла из жизни Ирина Бекешкина - директор фонда Демократические инициативы имени Илька Кучерива, один из самых взвешенных и известных социологов Украины, специалист в сфере политической и электоральной социологии. 

Что она писала и говорила о своей жизни, ментальности украинцев и будущем Украины?

Про майбутнє України. "В дитинстві найулюбленішою в мене була казка Андерсена "Гидке каченя", я могла слухати, а потім читати її безліч разів, бо мене щоразу тішило, що кінець-кінцем, ця нещасна істота, над якою знущалися і кепкували, стане гордим красенем-лебедем. І от мені так бачиться, що саме такі трансформації переживає зараз наша країна. Тільки, на відміну від казок, прекрасні перетворення не відбуваются самі по собі. Нам випало випестувати того красеня-лебедя. І я впевнена в успіху, бо не може, не повинно такого бути, щоб увесь цей вибух енергії, уся ця сила самопожертви, відваги, мобілізація розуму безслідно десь розчинилися. Все ж я невиправний матеріаліст - ніщо нікуди не зникає!" (2015)

Про гени та вибори. "У мене є одна вада: не терплю дурнів. Розумію, що це неправильно, що людина часто в цьому не винна - погана освіта, несприятливі умови життя, а іноді - й гени. Але надто вже дратує, це ж постійно, у кожну виборчу кампанію" (2018)

Про Європу та Росію. "Що стосується переконань про зовнішньополітичний вектор, я постійно кажу - не буде ніякого регресу, не буде Україна повертатися назад до Росії, тому що поступово змінюються покоління і вони більше дивляться на Захід, ніж на Схід" (2020) "Свого часу я дуже любила використовувати у презентаціях щодо зовнішньополітичних орієнтацій українців таку картинку: українець висить над прірвою і тримається однією рукою за європейський берег, іншою рукою – за російського орла. Зараз він ще там, у прірві, але обома руками тримається за європейський берег, і вибратися з прірви він може лише туди" (интервью УП, 2018)

Про цінності суспільства. "Цінності суспільства - це дуже важливий фактор для розуміння не лише найближчих, а й далекосяжних перспектив розвитку країни. Поки що в українському суспільстві превалює цінність виживання... На цьому і будується популізм політиків: "Я вам дам, забезпечу, зроблю"... Але потрібно пояснювати виборцям, що "дати, забезпечити" можна лише тоді, коли будуть створені умови для розвитку бізнесу, для активних людей" (2019).

Про схильності українців. "Я свого часу винайшла формулу: українці більше схильні до анархії, а росіяни до монархії. І коли Зеленський анархічно діє - це подобається. В уяві людей, він скоріше Лукашенко, а не Путін. У нас Лукашенко може мати підтримку. А Путін - ні. Нам держиморда не потрібний... Україна і у влади, і у експертів одна. І ми всі бажаємо Україні успіху, а успіх України, в даному випадку, - це успіх цієї влади" (2019). 

Про мінливість життя. "Насправді людина проживає кілька життів, і зазвичай під впливом змін обставин і діяльності ми й самі істотно змінюємося. Я-дівчинка з блатної Солом'янки істотно інша, ніж я-студентка філософського факультету університету. Я-соціолог істотно відрізняюся від себе-філософа. І я-громадський діяч інша, ніж якби була "чистим" науковцем... Життя дуже цікаве саме тим, що ми не знаємо, що там, за поворотом?" (2018)

Про реформи. "Парадокс у тому, що рeформи в Україні набагато кращe видні з-за кордону, аніж зсeрeдини країни. І поки основні рeформи, яких вимагають українці, нe будуть здійснені, люди нe будуть задоволeні процeсом перетворень. Ситуація з розчарованістю в рeформах створює високий ризик популізму на виборах, що загрожує втратою того, що вжe було досягнуто" (2018)

Про вміння говорити "ні". "От і промайнув 2019-й. Стрімко, виснажливо. Спринтерський забіг на марафонську дистанцію. І ще не фініш. Вже ритуально кожного року 31 грудня йду в басейн. І так само ритуально 31 грудня обіцяю собі наступного року жити раціонально – розмірено, планомірно, не хапатися за все, навчитися говорити "ні", відпочивати не один тиждень на рік, а принаймні два і ще багато чого. І вже заздалегідь знаю, що знову не вийде. Як писав поет, "а коні все скачуть і скачуть, а хати горять і горять" (переклад мій, естети – вибачайте). І наступний рік покою нам не обіцяє, можливо, це єдине, що можна точно спрогнозувати. Так що марафон продовжується" (2019)

Про те, як жити. "Знаєте, дивна річ - з віком все більше і більше відчуваєш радість від самого факту життя, від того, що можеш робити те, що хочеш, говорити те, що вважає за потрібне, зустрічатися з дорогими тобі людьми, мандрувати, читати, писати, слухати, дивитися, словом, ЖИТИ. У ранній юності моїм кумиром був Хемінгуей, а найулюбленішим у нього - "Свято, яке завжди з тобою". І я мріяла, що колись в Парижі пройдуся цими славетними вуличками (нічого собі мрії у совецкой дєвочки!) І таки збулося! Щоправда, коли була вже далеко не дєвочка. І оце вирішила оновити пам'ять і знову звернулася до колишнього кумира юності. І він не підвів! Знайшла у нього потрібні слова, настільки точні, що проймає аж до хребта. Цитую (переклад, вибачайте, мій): "Світ - гарне місце, і за нього варто битися, і мені дуже не хочеться його покидати" (2018)